Коли в роті не лишається жодного власного зуба, справа не лише в зовнішньому вигляді. Змінюється жування, вимова, а щелепна кістка без навантаження втрачає об’єм. Розберемо, як влаштована незнімна конструкція на чотирьох або шести імплантах і чим вона відрізняється від знімного протеза.
Що відбувається зі щелепою після втрати всіх зубів
Кістка зберігає об’єм, поки отримує жувальне навантаження через корені зубів. Без коренів гребінь щелепи стає вужчим і нижчим, зменшується висота нижньої третини обличчя: губи западають, кути рота опускаються.
Тому час має значення: чим довше людина ходить без зубів, тим менше кістки лишається для опор.
Як влаштована незнімна конструкція
У щелепу вживлюють кілька титанових опор, на них фіксують проміжні елементи, а зверху встановлюють суцільний протез на всю зубну дугу. Пацієнт не знімає його самостійно: конструкція тримається на гвинтах або цементі, зняти її може лише лікар.
Протез відтворює не лише зуби, а й частину ясен, тому закриває ділянки, де кістки бракує. Каркас роблять із титану чи діоксиду цирконію, зовнішній шар — із кераміки або пластмаси.
Чому чотири або шість опор
Чотирьох імплантів зазвичай достатньо, щоб утримати міст на всю щелепу: два ставлять прямо в передньому відділі, два задні — під нахилом. Нахил дає змогу обійти гайморову пазуху зверху й нижньощелепний нерв знизу і спертися на щільнішу кістку без додаткових втручань.
Шість опор обирають, коли кістки достатньо, жувальне навантаження високе або людина схильна стискати зуби. Рішення ухвалюють за знімком, а не за принципом «більше про запас».
Чим це відрізняється від знімного протеза
Повний знімний протез на верхній щелепі тримається присмоктуванням і перекриває піднебіння, тому змінюється сприйняття смаку й температури їжі; на нижній щелепі він часто зміщується під час розмови. Незнімна конструкція спирається на імпланти, піднебіння лишається відкритим, а жувальна ефективність вища.
Є і зворотний бік: знімний протез доступніший, не потребує операції та підходить майже всім, тоді як імплантація — хірургічне втручання з обстеженням і довшим шляхом до результату.
Кому підходить, а кому доведеться зачекати
Метод розглядають при повній відсутності зубів або коли решту зубів зберегти неможливо. Вік сам собою не є перешкодою: значення мають стан кістки, судин і загальне здоров’я.
Планове лікування відкладають при некомпенсованому цукровому діабеті, під час і після променевої терапії щелеп, при активному запаленні в роті. Куріння не забороняє імплантацію, але підвищує ризик ускладнень.
Обстеження і планування
Основа планування — комп’ютерна томографія обох щелеп: вона показує висоту та щільність кістки, розташування пазух і нервових каналів. Додатково потрібні аналізи крові.
За даними томографії лікар підбирає кількість, довжину й нахил опор та виготовляє хірургічний шаблон, який робить положення імплантів передбачуваним.
Як проходить лікування
Опори встановлюють за один хірургічний етап, зазвичай під місцевим знеболенням. Якщо первинна стабільність достатня, у найближчі дні фіксують тимчасовий протез: людина виходить із зубами й може жувати м’яку їжу.
Далі кілька місяців імпланти зростаються з кісткою — на нижній щелепі це швидше, ніж на верхній. Остаточну конструкцію виготовляють після загоєння, коли ясна набули стабільної форми.
Догляд і термін служби
Протез потребує щоденного очищення під конструкцією — щіткою, йоржиками та іригатором: наліт накопичується на межі з яснами. Раз на пів року потрібен огляд із професійним чищенням і перевіркою з’єднань.
Перед вибором методики варто отримати консультацію з томографією і письмовим планом лікування — так, зокрема, приймають у київській клініці Solovei Dental Clinic. Термін служби залежить від гігієни, навантаження та регулярності оглядів, а не від марки імпланта.
Повна відсутність зубів має кілька рішень, і незнімний протез на імплантах — лише одне з них. Обирати варто після знімка й розмови з лікарем, який пояснить і переваги, і обмеження.